Історія створення сюжету "Тріщина. Земля Грузії" (1995)

Оскільки творчий процес Івипавельчук завжди зароджувався у неусвідомлених передчуттях майбутнього і ототожнювався з ними, часто траплялося, що інтуїтивно художниця відчувала грядущі геополітичні катаклізми, які трансформувалися крізь стихійну динаміку її власних потрясінь. Драматичні образи «погорілої» знищеної Землі, які Павельчук позасвідомо пов’язувала з територією Грузії, насправді відтворювали чуттєвий стан самої художниці.

Оскільки творчий процес Івипавельчук завжди зароджувався у неусвідомлених передчуттях майбутнього і ототожнювався з ними, часто траплялося, що інтуїтивно художниця відчувала грядущі геополітичні катаклізми, які трансформувалися крізь стихійну динаміку її власних потрясінь. Драматичні образи «погорілої» знищеної Землі, які Павельчук позасвідомо пов’язувала з територією Грузії, насправді відтворювали чуттєвий стан самої художниці. В середині 1990-х Павельчук подорослішала, їй більше не приносило радості неосецесійне «шитво» на полотні, що врешті-решт призвело до безповоротної відмови від попередніх засад творчості. По-старому Павельчук вже не могла творити, а по-новому не знала як. Отож архетипи знищеної засохлої «мертвої» Землі, на якій невідомо чи виросте щось у майбутньому, відтворювалися художницею упродовж усього 1994 року.

Земля Грузії (1995)
120 х 100 см. Авторська техніка
Власність Асоціації Галерей України

Тріщина. Земля Грузії (1995)

Підпис і назва твору на звороті картини

Обгоріла Земля (1995)
120 х 100 см. Авторська техніка
Приватна збірка

Очевидно, позасвідомий драматичний ефект на свідомість художниці справив  враження від грузинських керамічних глечиків вдома у Павельчук. Їх траурний чорний колір, матова, немовби змертвіла фактура та аскетичні геометричні  візерунки безконтрольно осідали в пам'яті художниці і опісля рефлекторно віддзеркалювалися у вигляді фатальних абстрактних образів. Використання фактурних об’ємів, бітумної мастики замість олійної фарби, скульптурні форми «живопису» - ці засоби були прямо пов’язані зі студіями в майстерні народного художника Молдови Михайла Греку, який,  як відомо, щоб не малювати буденно сорочку, просто приклеював її на полотно картини.

Епітафия. Серія "Земля" (1995)
120 x 160 см. Авторська техніка
Власність художника

Земля (1995)
120 х 100 см. Авторська техніка
Приватна збірка

Війна в Грузії (2008)

Війна в Грузії (2008)

М. Греку віддавав перевагу засадам монохромного колоризму і фактурам. При кожній зустрічі з І. Павельчук він повторював, що протягом усього життя хотів створити картину очима ткалі, яка тче килими.  В той час І. Павельчук  не збагнула до кінця ідею майстра про картини-килими. Однак, працюючи 2015 року у фондах Національного центру народної творчості «Музею І. Гончара», І. Павельчук неочікувано усвідомила, що її абстрактні фактури 1994-1996-х років «Землі», «Пустелі», «Восьма лінія снігу» та «Мерохромії», – тобто  усі вони і є картинами-килимами, про які стільки розповідав М. Греку і які вона творила абсолютно поза свідомою регламентацією. Отож впливи М. Греку на творчість І. Павельчук поширюються майже до 1996 року.

Війна в Грузії (2008)

Війна в Грузії (2008)

Війна в Грузії (2008)

Війна в Грузії (2008)

Спочатку було створено картину «Земля Грузії». Потім художниця зробила образ «Тріщина. Земля Грузії», при цьому відтворювалося враження від земної корозії та подальшого роз’єднання ґрунту. Отож коли у 2008-му в Грузії розгорнулися драматичні події, Івапавельчук вражено збагнула іншу сутність намальованих нею 1995 року образів.

Історичні події в Україні 2014 року надали творові «Тріщина» (1995) узагальнено-глобального значення. Драматичний образ «пошматованої» Землі став де факто символом територіального роз’єднання української землі, а можливо й інших країн, яке на початку ХХІ століття мілітаристська Росія насильницьки розпочала впроваджувати у повсякденну політичну практику: ностальгійно-імперіалістичні настрої за «колосом на глиняних ногах» не давали їй спокою.