Історія створення сюжету "Глиба мовчазна" (2002-2003)

Початок 2000-х років, коли виношувалася ідея композиції «Глиба Мовчазна» (2002-2003), – це унікальний період у житті художниці. Вона вперше почала виїжджати до Європи та в Америку і знайомитися з основоположними музейними збірками світового мистецтва. Саме в цей період розпочалося системне збирання матеріалів для майбутньої дисертації про абстрактне мистецтво України.

Початок 2000-х років, коли виношувалася ідея композиції «Глиба Мовчазна» (2002-2003), – це унікальний період у житті художниці. Вона вперше почала виїжджати до Європи та в Америку і знайомитися з основоположними музейними збірками світового мистецтва. Саме в цей період розпочалося системне збирання матеріалів для майбутньої дисертації про абстрактне мистецтво України. На відстані образ Батьківщини глобалізувався, почав усвідомлюватися в образі рідної домівки, а сама Павельчук стала почуватися не пострадянською людиною, а українкою. Відвідуючи світові музеї, Павельчук згадувала, що чимало туристів з території колишнього СРСР залишають у місцях відпочинку вульгарні нагадування про себе:«Вася з Житомира був тут…» і таке інше. Ці брутальні вияви масової культури Павельчук з дитинства бачила на скелях улюбленого Симеїзу та в інших визнаних куточках туризму.

Україна

 

Глиба Мовчазна (2002-2003)
300 х 360 см. Полотно,олія.
Власність автора

 

Отож до 2002 року було повністю створено формалістичний мотив з краєвидом квітучої Землі та тлі вигаданої «подвоєної» стихії Небо-Море, що спільно уособлювали метафоричний образ української цивілізації. Проте знадобився майже цілий рік вагань, щоби згори цілковито завершеної картини Павельчук врешті-решт насмілилася дописати іронічні фрази: «Серый и Ната душевна были тут. Ялта 1916» та «Вася from Odessa. Brooklyn, May 6278».

Безграмотні написи невігласів з історичного минулого 1916 та з фантастичного майбутнього 6278 років, що залишилися пращурам та нащадкам «на згадку» про скороминуче буття на «тілі» безсмертної Природи, стали кульмінацією творчого задуму. Сугестивний образ української культурної Цивілізації та Природи акумулювався у новоствореному майже билинному архетипі, який отримав назву «Глиба Мовчазна». Образ української Культури, яка не принизилася до відповіді на вияви людської ницості, витримала наругу недорозвинутих пролетарів і полишилася шляхетно-величною через власну споконвічно мовчазну непорушність. Абстрагований образ української культурної Цивілізації фактично постав героєм сучасного епосу, персонажем новітнього фольклору і першим «абстрагованим» портретом України в живописній практиці Іви Павельчук.